Мені пощастило святкувати Різдво в місті Лева. Я безмежно вдячна долі за цю подорож. Самі вулиці Львова вже розповідають історію не тільки міста, а й всього українського народу. Стара частина просто сповнена справжніми витворами архітектурного мистецтва – пам’ятники Т. Шевченку, М. Грушевському, А. Міцкевичу, С. Бандері та багато інших прикрашають місто і розповідають нам про великих митців та діячів України. Та не тільки пам’ятники виділяють Львів. Місто є рекордсменом за кількістю левових зображень. Зображення цієї тварини почали використовувати в геральдиці міста з ХIV століття. І відтоді безліч левів окупували старі львівські будинки. Десята частина них знаходиться на трьох вулицях. Саме на проспекті Свободи під номером 11 стоїть непоказний будинок, який насправді є найбільшим «лев'ячим» будинком міста, бо на ньому левів аж 99. На церквах тварини зображені знизу, оскільки їх вважали символами демонічної сили. Інша річ – кладовища. Так, на Личаківському цвинтарі, на могилі одного з колишніх міських голів вартує лев-гаркун. Варто зазначити, що леви у місті дуже різноманітні. Вони бувають мудрецями, спостерігачами і мрійниками, грізними і лагідними. Є навіть такі, що жують виноград, і такі, що літають. Серед них знайшлися й царі звірів з жіночим тілом, але таких небагато.

Найкраще нову та стару частини міста видно з найвищої точки Львова, що знаходиться у парку Високий Замок. До речі, у січні в парку є навіть трошки зелені та маленьких весняних квіточок. Парк Високий замок розташований на Княжій горі і є найулюбленішим місцем для романтичних прогулянок львів'ян та гостей міста.

Звичайно, Львів дуже багатий на монастирі, собори та церкви. Місто є осередком переважно католицького віросповідання, і це дає можливість познайомитися з готичним стилем храму Святої Ольги та Єлизавети, Успенською церквою у стилі раннього ренесансу, «бароковим» храмом св. Юра та маньєризмом Бернардинського монастиря.

Смачно та недорого пообідати ви зможете в ресторанах та кафе Львова. Одним з найпопулярніших місць серед туристів є «Криївка». Страви тут готують виключно українські, тому суші і піцу ви тут не знайдете, натомість посмакуєте картоплею в горщиках чи варениками. Взагалі, дуже цікаве кафе: офіціанти тут вдягнені у форму УПА, а щоб зайти до кафе, ви повинні знати гасло «Слава Україні! Героям слава!».

Львів'яни люблять говорити, що «все починається з кави – ранок, справи, любов ...». Вміння пити каву – це ціле мистецтво, яке вимагає відповідного антуражу. Маленькі затишні кав'ярні Льво-ва, ароматна кава і все до неї – це візитівка міста. Кавувати почали тут ще в XVIII столітті, коли відкрилася перша кав'ярня. Минуло багато часу, але місто досі тримає марку кавової столиці України. Львів налічує декілька сотень кав'ярень, тому відпочити від насиченого дня можна саме за філіжанкою ароматного напою. Сьогодні в більшості львівських кав'ярень вам запропонують від 10 до 40 видів кави. До неї можна додати алкогольних напоїв, або випити її з пилком золота.

Хай хтось скаже, що Львів – занадто театралізоване місто, але навіть, якщо це і так, чи це погано? Різдво тут святкують феєрично. Приємно вражають вертепи, як живі, так і лялькові. Це додає святкового настрою та особливої атмосфери. Колядки, різноманітні дійства на площі Ринок, привітання від незнайомих людей, запах гарячих пампушок, глінтвейну та кави пробуджують несамовите задоволення та роблять з тебе частинку Львова. І, буду відвертою, це прекрасно. Місто творять та підтримують його мешканці. Думаю, що мешканці Львова виконують на відмінно свою роботу. Їх менталітет зовсім інший. Їх норов не схожий на характер запоріжців, киян, кримчан чи полтавчан. Львів’яни – особливий народ: кожен вітає тебе усмішкою, ласкавістю, бажає всіляких благ на свята. Побажання ці справді щирі, і не заради додатково купленого вами сувеніру – даруються вони просто так, від душі. Тут доречно вжити слова Ліни Костенко: «Віддай людині часточку себе, за це душа поповнюється світлом». Мені здається, саме за таким принципом люди живуть у Львові.

Тут на вузеньких вуличках пахне кавою та шоколадом; тут п’ють глінтвейн не заради алкогольної ейфорії, а для того, щоб зігрітись; тут ніколи не відчуєш їдкого запаху диму від заводів; тут ти наповнюєшся культурою та традиціями свого народу; тут ти розумієш, наскільки крутою є твоя рідна мова; тут варто повчитись ввічливості та поваги. Ні, це не якесь утопічне місто, це культурна столиця, серце України. Це – Львів.

Галина СУБОТА, ГП-420