…Потяг прибув. Нарешті! Ми їхали цілу добу і, здавалось, ось він – чарівний Львів. Але зустрів він нас не дуже люб’язно. Навіть якось неввічливо, з певною недовірою, боязкістю. Похмура погода та холод – ось як зустріло нас місто. Але так було лише спочатку. Ми розташувалися у гуртожитку, а потім пішли у місто і побачили те, що змусило забути про непогоду. Це – Львів! Ми приїхали сюди на Різдво, тому атмосфера свята відчувалась усюди. А головне – люди тут доброзичливі, щирі, завжди усміхнені.

У перший день ми вирішили просто погуляти вулочками міста. Одразу стало зрозуміло, чому Львів називають одним з найкрасивіших місць не лише України, а й усієї Європи. Краса його нікого не залишає байдужим. Львів вважається перлиною Східної Європи.

Буквально через декілька хвилин після того, як розпочалась наша прогулянка, ми побачили палац Потоцьких. Як можна було пройти повз нього? Фасади цього триповерхового палацу прикрашені фігурними обрамленнями вікон, ліпними консолями і балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною. Усе так вишукано, що неможливо відвести очей! Потім був Бернардинський монастир – давня історико-архітектурна пам'ятка XV століття, яка до сьогодні не перестає радувати око львів'ян та гостей міста. Вежа виконана в стилі бароко, силует дуже складний, порізаний, але поряд з тим витончений і гармонійний. Це було моє перше знайомство зі Львовом, яке назавжди закарбувалося в пам’яті.

Наступного дня ми не переставали дивуватися Львову. Розпочали ми свою подорож з площі Ринок. Це своєрідний музей під відкритим небом, де відчувається дух середньовічного Львова, а кожен будинок є пам’ятником архітектури і оповитий власною легендою. А потім були Оперний театр, Домініканський собор, Собор святого Юра, Латинський кафедральний собор, безліч музеїв – забути це все неможливо.

Які ж тут гарні, граційні, величні та загадкові будівлі міста… Яка витонченість смаку майстрів, що проектували всі ці споруди. Що не будинок, то пам’ятка архітектури. Мета львів’ян – зберегти старовинне місто, реконструювати пам’ятки культури та архітектури. Саме тому тут так багато театрів, пам’ятників, музеїв, монументів та місць, що мають назву «визначні».

Невеличкими кроками до нас підкралося Різдво. У цей час тут фантастична атмосфера. До речі, тут був дивовижний Різдвяний ярмарок, де можна було придбати будь-що, починаючи з національного одягу, закінчуючи кухлями, медальйонами та магнітиками із зображенням міста. Хто був голодний, мав змогу гарно перекусити: медяники, тістечка, пампухи, пиріжки, запашна кава. Передноворічний настрій був усюди: на центральній площі, на вуличках містах, у трамваї, у крамничках, а головне – у думках і душах людей.

Після святкування Різдва в нас залишилося небагато часу і ми вирішили присвятити передостанній день парку Високий замок. Це – найвищий пагорб Львова, що віддавна манить до себе туристів. Зійшовши на цю гору, ми побачили місто з висоти пташиного польоту. Звідси видно Старе місто з ратушою в центрі, величні будинки львів’ян, храми, збудовані у різних стилях. І, звичайно, біле покривало, що встеляє старі кам’яні вулиці.

Останній день у Львові – весела подорож по кав’ярнях та шоколадних майстернях. Тут справжнісінька кавова феєрія! Терпкуватий аромат щойно перемелених зерен і естетика приготування напою руками справжнього поціновувача мистецтва кавоваріння – цього забути неможливо.

Як би сумно нам не було, але настав час повертатися додому. Ми поїхали, але присмак запашної вишуканої кави та неймовірні спогади залишаться з нами назавжди.

Федорова Христина, ГП-420